Мавки

Мавки — це душі померлих дітей, але на відміну від русалок, які живуть у воді, живуть на деревах у лісах, полях і в траві. Люблять жити і у гірських печерах. Там їхні світлиці вистелені та обвішані барвистими килимами. Навесні, як тільки починають розтавати сніги, мавки вечорами засаджують прогалини квітами, а коли все зазеленіє і розцвіте на довкіллі, бігають по травах, рвуть квіти, гойдаються на гілках дерев, мов у колисці, викачуються в житах, сплітають вінки і танцюють. Там, де вони танцюють, трава росте краще і густіше.

Мавки, як і русалки, знають про все на світі, а тому люди до них ставляться з пошаною, особливо на Зелені свята; приносять польовим русалкам жертовний хліб і кладуть на ниву, бо це вони, разом з іншими польовими духами сприяють родючості полів та відстрашають усе лихо.

Уночі, коли тільки з’явиться круглий отвір у небі та прийдуть і сядуть на його сходинках ангели із запаленими свічками, мавки вельми люблять веселитися в теплих, розігрітих ще вдень сонцем Дажбога водах рік та озер, хлюпаються в криницях, бо місяць і зіркії для них — як для людей сонце в небі.

Мавки — то вродливі молоді дівчата, високого зросту, лице миловидне і кругле, а коси довгі, спускаються на плечі і завжди затикані квітами. Одяг тонкий та прозорий, спереду виглядають як дівчата, а насправді не має в них ні тіла, ні душі. Через те немає в них і тіні, а коли бігають по траві, то вона під їхніми ногами не хитається.

Мавку можна бачити. Вона і сама часом зачепить гарного парубка, почне жартувати з ним, а коли хто вподобає її — заманює до танцю і може залоскотати до смерті того, хто звабиться її красою.

Найчастіше несамовиті оргії—танці мавок—чарівниць можна бачити на ігровищах біля річок та озер на Зелені свята, особливо Купальської ночі. В Мавський Великдень русалки і мавки ходять полями, луками, лісами, оскільки їхні душі відпущені на волю і вони перетворюються у людей і споживають звичайну їжу. Люди остерігаються працювати в цей день, «щоб не розгнівати померлих душ».

Веселощі мавок можна побачити ще крізь нетвердий сон, коли хто недалеко від них спав. Та не кожен може бачити польових красунь. Л місця ті недаремно звуться ігрищами, бо де мавки перетанцюють, трава вік не буде рости, бо там приграє їм до танцю чорт на дудці. Мавка любить загадувати загадки, коли на Зелені свята зустріне в лісі або на полі людину. Кажуть, що від мавок, які схильні робити чоловікові зло, можна вберегтися, скинувши з себе сорочку і, вивернувши її навиворіт, одягти знову. Це тоді, коли при собі немає часнику або цибулини. Оберегом від злої красуні може бути також полин чи любисток, як і від русалки, мавчиної подруги.

Джерело

Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Мавки — персонажи украинской демонологии, происходящие из душ умерших (ср. укр. диалектные названия Мавок — навки, нявки, мертвушки, которые восходят к древнеслав. навь — умерший). По целому ряду признаков Мавки сближаются с русалками. Согласно народным представлениям, мавками становились малолетние дети: мертворожденные, либо умершие на Русальной неделе, либо те младенцы, которых не успели окрестить перед смертью (см. Дети некрещеные); реже считалось, что ими могли стать дети, проклятые родителями или похищенные чертями.

В западных районах Украины рассказывали, что Мавки появлялись в виде ночных птиц или птенцов, издающих жалобный писк; в период Зеленых святок (духовско-троицкий цикл праздников) их можно было видеть на полях, перекрестках дорог или в лесу в образе малых детей в белом; они преследовали людей и просили, чтобы те их окрестили. Если случайный прохожий слышал жалобы Мавок, которые пели: «Мене мати народила, нехрещену положила» , то должен был сказать: «Иван да Марья! Хрещаю тебе во имя Отца и Сына и Святого Духа!». С этого момента блуждающая душа могла попасть на «тот свет»; если же в течение семи лет никто из людей ее так и не «окрестить», то умерший младенец превращался во вредоносного духа — Мавку или русалку (ср. местное название этих персонажей мавки-семилетки).

Особенностью внешнего вида Мавок (в отличие от русалок) считалось отсутствие кожного покрова на спине, в результате чего сзади у них можно было видеть все внутренности. По гуцульским поверьям, на зиму Мавки исчезают с земли (живут в горных пещерах и ямах), а появляются среди людей весной и летом, бегают

группами, стайками по лесам и полонинам, сажают или собирают цветы, купаются в реках и озерах, водят хороводы, любят музыку и танцы. Там, где они играли и плясали, трава растет гуще и зеленее. Однако люди считали их опасными и вредоносными духами: Мавки могли сбить путника с дороги и завести его в глушь; защекотать до смерти; оторвать человеку голову или наслать на него болезни. В некоторых гуцульских селах верили, что Мавки проникают по ночам в дом и сосут грудь спящих людей (и мужчин, и женщин), и тогда те начинают болеть, чахнуть и в конце концов умирают. Защитой от Мавок (как и от русалок) служат, по народным верованиям, чеснок, хрен и полынь.

В тех местах, где Мавки сближаются с русалками и представляются в облике молодых красивых девушек (укр. Прикарпатье, Волынь), популярны рассказы о том, что Мавки заманивают парней и вступают с ними в любовную связь, либо зачарованный Мавками парень сам выслеживает ее в лесу возле озера, крадет ее одежду и вынуждает выйти за него замуж; однако такой брак не бывает счастливым: Мавка исчезает, а околдованный ею супруг погибает от тоски. В одной из гуцульских быличек, «нявка» навещает овчара, пасущего стадо на полонине, живет с ним как жена, а по ночам высасывает из него кровь, в результате чего он гибнет. Ср. также Нави.

Лит.:
Зеленин Д.К. Очерки русской мифологии: Умершие неестественной смертью и русалки. М., 1995. С. 70-71, 147, 151, 164;
Гнатюк В.М. Остатки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: Народні вірування, повір'я, демонологія. Київ, 1991. С. 394-395;
Воропай О. Звичай нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991. Т. 2. С. 167-171.
Л.Н.Виноградова